» » » Кострыч - Гринявы

    Кострич - Гриняви

    Русский Украинский

    Кострыч - ГринявыВажко... Дуже важко було витримати цілих два місяці без Карпат! Той час здавався вічністю та суцільним випробуванням. Місто з кожним днем душило все сильніше і сильніше, доїдаючи останній запас сил, якими зарядила мене Карпатська зима ще на Різдво. Під кінець лютого я вже відчував себе настільки виснаженим, що здавався схожим на погризену батарейку, над якою доволі познущалися висмоктуючи останні краплини енергії. Далі шлях був тільки на смітник… Дістало! Я не міг витримати більше! Заява на стіл... і до побачення. Білет. Магазин. Текіла. Потяг. Ворохта… Глибокий вдих… і показник заряду замайорів зеленим!

    5%. Стою на вокзалі (у Ворохті) і просто 10 хвилин дихаю… поступово… то заплющуючи, то розплющуючи очі. Нарешті я зміг набрати в легені справжнього повітря, а не залишки напівживого міського кисню. Мені ще годину чекати потягу з Коломиї, яким мають приїхати мої «співучасники» пошуків Карпатських скарбів, тож вирішив поки випити карпатського чаю з медом…

    10%. У ногах вже відчувається приплив енергії. Руки закривають обличчя, наче намагаючись стримати емоції та обмежити швидкість наповнення тіла амперами – щоби не розірвало. Спокійно так…

    15%. Коломийський «Експрес» на 2 вагони вже коло перону. А ось і вони. Першою зійшла з потягу Іра, подивилася у мій бік та з відстані метрів у 15 ніби запитуючи «це ти?» тицьнула в мене пальцем. На то я, у свою чергу, відповів кивнувши головою «ну а хто ж ще!?». Далі Люда і Олексій. Всі задоволені і сповнені енергією. І хоч цих людей я бачу вперше, але атмосфера посмішок створила відчуття, ніби ми знайомі давно.

    Далі - кава. Авто. Трансфер. Кривопільський перевал. Ноги вже не можуть встояти та несуть п’яту точку до пригод. Екіпіруємось. Останні приготування. Вперед…

    20%. Все тільки починається. Погода нашіптує, сонечко світить, тепло, на небі жодної хмаринки, а Карпати ніби киваючи говорять: «Дозволяю!» Пошепки дякуємо і з найщирішими усмішками йдемо підкоряти один із неперевершених закутків під назвою хребет Кострича.

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    25%. На шляху до лісу проходимо полонини. Вони безлюдні. Хоча гавкотіння собак коло будиночків мабуть все ж таки говорить про те, що якась жива душа спостерігає за нами з вікна. Тиша. Із пагорба видно сплячого дракона з білою гривою та спиною, якого мені чомусь завжди нагадували Хом'як, Синяк і Малий Горган. Все ж таки наскільки дивовижні наші гори, подумав я у той час - стільки в них загадковості, з одного боку, та величі і, одночасно, мрійності - з іншого. Думається тільки про те, як же можна було до цього прожити стільки років і жодного разу так і не побувати тут. Шкода себе, але від того аж вистрибує бажання приїздити в Карпати якомога частіше.

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    30%. Ще трохи і ми у лісі, серед семерек, буків, безлистик кущів малини. Сонце лиш загадково виглядає із-за крон та час від часу виблискує у всій красі, залишаючи осторонь верхів'я дерев... Неперевершені відчуття охоплюють з голови і до ніг - спокій, цілковита розслабленість і щось настільки дивовижне, що можна порівняти тільки зі станом, коли у голові немає ніяких думок... лише загострення інстинктів. Починаєш бачити як мерехтить сніг серед тіней, як колихає вітерець смерекові голки, і відчуваєш, як легені закачуюють життя у справжньому її прояві... 

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    40%. Північна сторона хребта - то щось загадкове. Сніг, морозне повітря і всеосяжна тінь. Час від часу зупиняєшся та просто розглядаєш тишу. Саме тут я згадав про театр, з яким порівнював гори Treker. Дерева навкруги схожі на неймовірні декорації, сонячне світло геніально виблискує десь згори, а ти не просто в партері, ти стоїш у центрі самої сцени та тихо про себе промовляєш: "Браво! Браво! Браво!". 

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    50%. Відчуваєш себе просто афігєнно! Так, саме з літери "а", тому що тільки порушуючи правила в мозку прострілює справжнє задоволення... Буквально ще кілька кроків і я на хребті. - Вау! Чорногора просто перед тобою і разом з променями Сонця засліплює так, що доводиться трохи примружувати очі, наче ти тільки-но прокинувся. Друзі, це такий кайф, коли "справжня свобода"! - Ніхто не керує тобою, не стоїть над душею та не брязкає словами "біжи туди...", "це треба на вчора...", немає шуму машин переповненого Хрещатику, немає гулу натовпу Подолу, немає телефонних дзвінків, електронної пошти... Є тільки ти, такі ж "навіжені" супутники та вони - Карпати! Я кайфую... Навіть не так, а словами, що давно стали крилатими: "Я літаю!... Я в раю!..." Не довго думаючи, саме ці всі відчуття ми вирішили відсвяткувати текілою, лаймом та сіллю! П'ємо за Вас, дорогі Карпати!

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    60%. Рухатися хребтом - одне задоволення. Але ж що за диво - Чорногора?! Просто перехоплює подих. Масивність хребта просто вражає. І хочь здалеку він здається не таким вже й величезним, але спогади про то, як я був там літом дають чітко і ясно зрозуміти, що то за справжня міць. Зараз, як і тоді, просто хочеться на деякий час зупинитися... помовчати... та насолодитися усім навкруги.

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    70%. Шкода, що я не можу показати вам своє обличчя і емоції у момент того всього дійства. Шкода, що ви не можете побачити моє задоволення, коли я відчував справжню насолоду... мій стан легкої дурості, коли іскри ейфорії прострілювали мозок як коротке замикання... мій спокій, коли усвідомлення величі Карпатських гір заливало кожну клітину тіла... Шкода.

    Але я не залишу вас без тих емоцій, і все дякувати тим, хто відчував всьо то саме, що і я. І можливо я не вмію настільки проявляти свій стан, але мої відчуття всередині були саме такі, як у Іри та Олексія - назовні! Дуже хочу навчитися бути настільки ж вільним, як і вони!

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    І звісно дякую Люді, яка упіймала у кадр і мене! От тільки, нажаль, сама на знімки втрапляла рідше за інших. Але то мабуть така доля, коли блукаєш у пошуках особливих кадрів Карпатського National Geographic.

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    100%. Енергія почала просто зашкалювати. Загадкова полонина Болота, неймовірна Чорногора, фантастична ніч. Мені тоді згадалося моє останнє Різдво, яке я провів на Львівському біостаціонарі у Квасах - мороз, сніг і космічна місячна планета, яка сяяла як зірка у фільмі про Аватара. І відчував я себе така само - справжнім, сильним і синім (але не від текіли:)

    Все було чудово, але знайшлась і своя ложка дьогтю. На полонині з нами відпочивала ще одна група із славного міста Коломия. І все було би нічого, весела компанія, файні хлопці і дівчина, але ж навіщо було знищувати півлітра горівеги - незрозуміло! Bruklin не знав куди себе подіти від горя:)) То звісно жарт, але попереду ж було ще 3 дні, а без палива, як ви розумієте - "день короткий"... І якщо це все вийшло з необережності, то вчинок заслуговував на пробачення (хоча за півлітри таки зі скрипом), але ж, трястя, ніхто так і не зізнався!!! А можливо горівегу вхляв якийсь загадковий дух Кострича, що саме тієї ночі зупинився з нами у одному будиночку? Хто зна. Але якщо так - то сипле в шахту він добряче, а головне швидко і непомітно:)

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    Новий день нам подарував нові емоції та враження - нереальний за красою перехід від Болоти до Хеді, перші крокуси, спуск з Кострича та підйом на Гринявський хребет, знову дивовижні панорами Чорногори і просто неймовірна нічна стоянка під зоряним небом та смерекою. Ех - ностальгія!

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    Третій день була справжня спека. Мій заряд батареї так і намагався вистрибнути за межі оболонки, заливаючи усі кутки тіла енергією - кожен капіляр, кожну клітину, кожен атом зашкалював стовідсотковою потужністю. У той час я відчував себе справжнім Адронним колайдером.

    І знову Чорногірський хребет спостерігав за нами фактично всю дорогу. До Кринти команда була в зборі, ну а далі мандрувати Гринявами продовжили тільки Bruklin та я, оскільки дівчата поспішили до Верховини. Чесно кажучи від того вони багато втратили, адже буквально за кілометр нам випало щастя побачити цілу галявину крокусів та підсніжників, які тільки-но прокидалися від зими. Але навіть їх трохи сонний вигляд надихав на якісь поетичні рядки. Я вже був у тих краях у листопаді, і навіть не мріяв, що у найближчому майбутньому зможу туди повернутися, та все ж радий, що подібні речі стаються.

    Привітно нас зустріла і баба Скупова, на яку мені вже вдруге не вдалося втрапити. Так все ж я тому щасливий, бо тепер точно знаю, що влітку обов'язково побуваю на Гринявах знову.

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    Останній день я зустрів трохи з сумом, бо так не хотілося повертатися до цивілізації..., бо треба було залишати ту всю красу, навкруги якої я бігав як навіжений..., бо по справжньому вільним я себе почуваю тільки тут - в Карпатах... Навіть коли з Bruklin`ом дійшли до Замагори - зупинились, подивлись один на одного, потім на дорогу, яка вела назад в ліс та перекинулись думками "може піти поблукати ще трохи"... Але треба було повертатися.

    Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

    Кострыч - Гринявы

    Ну і на останок хочу подякувати всім, хто склав мені компанію у тій подорожі, чи за те, що запросили скласти компанію мене. То вже не суттєво. Головне, що з гір я повертаюся вже не погризеною батарейкою, а моцним акумулятором реактивного літака! Пройде трохи часу і я знову почну втрачати заряд, знову почну випромінювати все менше потужності і світла. Але знаю, що вкотре стану дихати на повні груди і наберу повне тіло енергії, коли опинюся в горах!

    Мапа та трек

    Кострич - Гриняви (анонс)

    Кострич - Гриняви (частина перша)

    Кострич - Гриняви (частина друга)

    Кострич - Гриняви (частина третя)

Фото
Відео
  • Трейлер до фільму Неймовірні пригоди Bruklin'a в Карпатах

Мапи
  • Мапа

    Мапа маршрутів Карпатським горами

Кращі блоги
Гори світу
Discovery
[not-aviable=main]

Кострич - Гриняви

Русский Украинский

Кострыч - ГринявыВажко... Дуже важко було витримати цілих два місяці без Карпат! Той час здавався вічністю та суцільним випробуванням. Місто з кожним днем душило все сильніше і сильніше, доїдаючи останній запас сил, якими зарядила мене Карпатська зима ще на Різдво. Під кінець лютого я вже відчував себе настільки виснаженим, що здавався схожим на погризену батарейку, над якою доволі познущалися висмоктуючи останні краплини енергії. Далі шлях був тільки на смітник… Дістало! Я не міг витримати більше! Заява на стіл... і до побачення. Білет. Магазин. Текіла. Потяг. Ворохта… Глибокий вдих… і показник заряду замайорів зеленим!

5%. Стою на вокзалі (у Ворохті) і просто 10 хвилин дихаю… поступово… то заплющуючи, то розплющуючи очі. Нарешті я зміг набрати в легені справжнього повітря, а не залишки напівживого міського кисню. Мені ще годину чекати потягу з Коломиї, яким мають приїхати мої «співучасники» пошуків Карпатських скарбів, тож вирішив поки випити карпатського чаю з медом…

10%. У ногах вже відчувається приплив енергії. Руки закривають обличчя, наче намагаючись стримати емоції та обмежити швидкість наповнення тіла амперами – щоби не розірвало. Спокійно так…

15%. Коломийський «Експрес» на 2 вагони вже коло перону. А ось і вони. Першою зійшла з потягу Іра, подивилася у мій бік та з відстані метрів у 15 ніби запитуючи «це ти?» тицьнула в мене пальцем. На то я, у свою чергу, відповів кивнувши головою «ну а хто ж ще!?». Далі Люда і Олексій. Всі задоволені і сповнені енергією. І хоч цих людей я бачу вперше, але атмосфера посмішок створила відчуття, ніби ми знайомі давно.

Далі - кава. Авто. Трансфер. Кривопільський перевал. Ноги вже не можуть встояти та несуть п’яту точку до пригод. Екіпіруємось. Останні приготування. Вперед…

20%. Все тільки починається. Погода нашіптує, сонечко світить, тепло, на небі жодної хмаринки, а Карпати ніби киваючи говорять: «Дозволяю!» Пошепки дякуємо і з найщирішими усмішками йдемо підкоряти один із неперевершених закутків під назвою хребет Кострича.

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

25%. На шляху до лісу проходимо полонини. Вони безлюдні. Хоча гавкотіння собак коло будиночків мабуть все ж таки говорить про те, що якась жива душа спостерігає за нами з вікна. Тиша. Із пагорба видно сплячого дракона з білою гривою та спиною, якого мені чомусь завжди нагадували Хом'як, Синяк і Малий Горган. Все ж таки наскільки дивовижні наші гори, подумав я у той час - стільки в них загадковості, з одного боку, та величі і, одночасно, мрійності - з іншого. Думається тільки про те, як же можна було до цього прожити стільки років і жодного разу так і не побувати тут. Шкода себе, але від того аж вистрибує бажання приїздити в Карпати якомога частіше.

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

30%. Ще трохи і ми у лісі, серед семерек, буків, безлистик кущів малини. Сонце лиш загадково виглядає із-за крон та час від часу виблискує у всій красі, залишаючи осторонь верхів'я дерев... Неперевершені відчуття охоплюють з голови і до ніг - спокій, цілковита розслабленість і щось настільки дивовижне, що можна порівняти тільки зі станом, коли у голові немає ніяких думок... лише загострення інстинктів. Починаєш бачити як мерехтить сніг серед тіней, як колихає вітерець смерекові голки, і відчуваєш, як легені закачуюють життя у справжньому її прояві... 

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

40%. Північна сторона хребта - то щось загадкове. Сніг, морозне повітря і всеосяжна тінь. Час від часу зупиняєшся та просто розглядаєш тишу. Саме тут я згадав про театр, з яким порівнював гори Treker. Дерева навкруги схожі на неймовірні декорації, сонячне світло геніально виблискує десь згори, а ти не просто в партері, ти стоїш у центрі самої сцени та тихо про себе промовляєш: "Браво! Браво! Браво!". 

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

50%. Відчуваєш себе просто афігєнно! Так, саме з літери "а", тому що тільки порушуючи правила в мозку прострілює справжнє задоволення... Буквально ще кілька кроків і я на хребті. - Вау! Чорногора просто перед тобою і разом з променями Сонця засліплює так, що доводиться трохи примружувати очі, наче ти тільки-но прокинувся. Друзі, це такий кайф, коли "справжня свобода"! - Ніхто не керує тобою, не стоїть над душею та не брязкає словами "біжи туди...", "це треба на вчора...", немає шуму машин переповненого Хрещатику, немає гулу натовпу Подолу, немає телефонних дзвінків, електронної пошти... Є тільки ти, такі ж "навіжені" супутники та вони - Карпати! Я кайфую... Навіть не так, а словами, що давно стали крилатими: "Я літаю!... Я в раю!..." Не довго думаючи, саме ці всі відчуття ми вирішили відсвяткувати текілою, лаймом та сіллю! П'ємо за Вас, дорогі Карпати!

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

60%. Рухатися хребтом - одне задоволення. Але ж що за диво - Чорногора?! Просто перехоплює подих. Масивність хребта просто вражає. І хочь здалеку він здається не таким вже й величезним, але спогади про то, як я був там літом дають чітко і ясно зрозуміти, що то за справжня міць. Зараз, як і тоді, просто хочеться на деякий час зупинитися... помовчати... та насолодитися усім навкруги.

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

70%. Шкода, що я не можу показати вам своє обличчя і емоції у момент того всього дійства. Шкода, що ви не можете побачити моє задоволення, коли я відчував справжню насолоду... мій стан легкої дурості, коли іскри ейфорії прострілювали мозок як коротке замикання... мій спокій, коли усвідомлення величі Карпатських гір заливало кожну клітину тіла... Шкода.

Але я не залишу вас без тих емоцій, і все дякувати тим, хто відчував всьо то саме, що і я. І можливо я не вмію настільки проявляти свій стан, але мої відчуття всередині були саме такі, як у Іри та Олексія - назовні! Дуже хочу навчитися бути настільки ж вільним, як і вони!

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

І звісно дякую Люді, яка упіймала у кадр і мене! От тільки, нажаль, сама на знімки втрапляла рідше за інших. Але то мабуть така доля, коли блукаєш у пошуках особливих кадрів Карпатського National Geographic.

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

100%. Енергія почала просто зашкалювати. Загадкова полонина Болота, неймовірна Чорногора, фантастична ніч. Мені тоді згадалося моє останнє Різдво, яке я провів на Львівському біостаціонарі у Квасах - мороз, сніг і космічна місячна планета, яка сяяла як зірка у фільмі про Аватара. І відчував я себе така само - справжнім, сильним і синім (але не від текіли:)

Все було чудово, але знайшлась і своя ложка дьогтю. На полонині з нами відпочивала ще одна група із славного міста Коломия. І все було би нічого, весела компанія, файні хлопці і дівчина, але ж навіщо було знищувати півлітра горівеги - незрозуміло! Bruklin не знав куди себе подіти від горя:)) То звісно жарт, але попереду ж було ще 3 дні, а без палива, як ви розумієте - "день короткий"... І якщо це все вийшло з необережності, то вчинок заслуговував на пробачення (хоча за півлітри таки зі скрипом), але ж, трястя, ніхто так і не зізнався!!! А можливо горівегу вхляв якийсь загадковий дух Кострича, що саме тієї ночі зупинився з нами у одному будиночку? Хто зна. Але якщо так - то сипле в шахту він добряче, а головне швидко і непомітно:)

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

Новий день нам подарував нові емоції та враження - нереальний за красою перехід від Болоти до Хеді, перші крокуси, спуск з Кострича та підйом на Гринявський хребет, знову дивовижні панорами Чорногори і просто неймовірна нічна стоянка під зоряним небом та смерекою. Ех - ностальгія!

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

Третій день була справжня спека. Мій заряд батареї так і намагався вистрибнути за межі оболонки, заливаючи усі кутки тіла енергією - кожен капіляр, кожну клітину, кожен атом зашкалював стовідсотковою потужністю. У той час я відчував себе справжнім Адронним колайдером.

І знову Чорногірський хребет спостерігав за нами фактично всю дорогу. До Кринти команда була в зборі, ну а далі мандрувати Гринявами продовжили тільки Bruklin та я, оскільки дівчата поспішили до Верховини. Чесно кажучи від того вони багато втратили, адже буквально за кілометр нам випало щастя побачити цілу галявину крокусів та підсніжників, які тільки-но прокидалися від зими. Але навіть їх трохи сонний вигляд надихав на якісь поетичні рядки. Я вже був у тих краях у листопаді, і навіть не мріяв, що у найближчому майбутньому зможу туди повернутися, та все ж радий, що подібні речі стаються.

Привітно нас зустріла і баба Скупова, на яку мені вже вдруге не вдалося втрапити. Так все ж я тому щасливий, бо тепер точно знаю, що влітку обов'язково побуваю на Гринявах знову.

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы
Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

Останній день я зустрів трохи з сумом, бо так не хотілося повертатися до цивілізації..., бо треба було залишати ту всю красу, навкруги якої я бігав як навіжений..., бо по справжньому вільним я себе почуваю тільки тут - в Карпатах... Навіть коли з Bruklin`ом дійшли до Замагори - зупинились, подивлись один на одного, потім на дорогу, яка вела назад в ліс та перекинулись думками "може піти поблукати ще трохи"... Але треба було повертатися.

Кострыч - Гринявы Кострыч - Гринявы

Кострыч - Гринявы

Ну і на останок хочу подякувати всім, хто склав мені компанію у тій подорожі, чи за те, що запросили скласти компанію мене. То вже не суттєво. Головне, що з гір я повертаюся вже не погризеною батарейкою, а моцним акумулятором реактивного літака! Пройде трохи часу і я знову почну втрачати заряд, знову почну випромінювати все менше потужності і світла. Але знаю, що вкотре стану дихати на повні груди і наберу повне тіло енергії, коли опинюся в горах!

Мапа та трек

Кострич - Гриняви (анонс)

Кострич - Гриняви (частина перша)

Кострич - Гриняви (частина друга)

Кострич - Гриняви (частина третя)

Powered by DM-Travels © 2015