» » » Невідома сторона Закарпаття: Повернення

    Невідома сторона Закарпаття: Повернення

    Русский Украинский

    Невідома сторона Закарпаття: ПоверненняЗ Петросом у мене давно свої відносини. Особливі. Напевне у свій час ми один з одним щось не поділили, або я десь налажав, за що був покараний. До цього разу я був на Величній горі двічі, і обидва рази окрім свого носа та ще кількох метрів попереду побачити так нічого і не зміг. Тоді я говорив собі - наступного разу я побачу все. У результаті, мої намагання зустрітися з ним у настрої вилилися у шість спроб, які закінчувалися однаково - нічим. Чи то погода різко змінювалась і я вимушений був коригувати маршрут, чи траплявся форс-мажор, через який доводилося здавати квитки та лишатися у місті.

    І ось, нарешті, я отримав таке довгоочікуване пробачення. Та, напевне, цілком символічно я розділив цю радість сам - один на один з ним. А може він просто чекав не метушні, не гурту, а лише мене, щоби я по справжньому зацінив той смак, який було приготовано виключно на мою адресу. Я кайфонув від душі!

    Повірте, коли ти довго чогось прагнеш, а воно тікає від тебе - якимись сумними хвилинами втрачається ентузіазм, частинка віри та виникають запитання - чому? Але то лише на хвилину, бо я не з тих, хто відступає від своєї мети. І моє більше ніж піврічне подолання вилилося у щось надпомічне. Ви тільки уявіть - ранок, 6:30, мене будить спів пташки. Ще 20 хвилин і я п'ю каву, споглядаючи як верхівка Шешула вкривається Сонцем. 7:15 - стартую в трьох кілометрах від своєї мети. 7:55 - ... і я стою один... сам на сам з Його Величністю Петросом..., у цілковитій тиші та залитий до найпотаємнішої глибини підсвідомості Сонцем! Це і є справжній солодкий фрідом - без болю, жалю, сподівання чи недоліку... Знаєте з чим це можна порівняти? - З ідеальним сп'янінням..., коли тобі вже настільки добре, що ти не помічаєш нічого, крім власного задоволення, але без наслідків твоєї нетверезості. Кожному раджу спробувати!

    Соло само по собі вже певний виклик. Ні, не страх, не мандраж - а перетворення ілюзії своєї незалежності на її реальність. Звісно то все відносно, але коли ти один - ти відповідаєш за кожен свій крок сам. Ніхто тебе не нагодує - коли ти знесилений, ніхто не укриє від негоди - коли погода вирішує показати хто у домі господар, і ніхто не врятує - коли ти зробиш щось не те і не так.

    Не буду приховувати, певне хвилювання завжди присутнє, проте лиш поки ти їдеш у потязі. Бо як тільки твої ноги відчують карпатську стежку - все змінюється! Твої кінцівки починають всмоктувати енергію із швидкістю Фантома, а тіло вмить перетворюється із неповороткої вантажівки у надзвуковий винищувач. Далі все працює як швейцарський годинник - лишається тільки рахувати час і кілометри польоту.

    Кажуть, що той хто любить соло - у певній мірі соціопат. Не знаю. Я не скажу, що тут можна взагалі застосовувати слово "любить". Я більш прихильний описувати соло як щось тваринне, на рівні інстинктів. Людина, яка постійно бореться і чогось прагне - хоча би раз захоче кинути виклик найліпшому своєму ворогу - собі. Погодьтесь, підкорити своє єство - це і є справжня перемога!

    Чи подобається мені соло? - Так, ствердно і беззаперечно! Чи краще соло, ніж похід з друзями? - Ні, однозначно ні! Але зрозумійте єдину істину - будь-хто час від часу потребує самотності!

    До Вашої уваги два дні моєї подорожі у відеоформаті, що зайвий раз доводить приказку - дурному не сумно й самому :) Приємного перегляду!

    Попередню частину і моє перше соло можна подивитися тут

     

     

     

Фото
Видео
  • Трейлер к фильму Невероятные приключения Bruklin'a в Карпатах

Карты
  • Карта

    Карта маршрутов Карпатскими горами

Лучшие блоги
Горы мира
Discovery
[not-aviable=main]

Невідома сторона Закарпаття: Повернення

Русский Украинский

Невідома сторона Закарпаття: ПоверненняЗ Петросом у мене давно свої відносини. Особливі. Напевне у свій час ми один з одним щось не поділили, або я десь налажав, за що був покараний. До цього разу я був на Величній горі двічі, і обидва рази окрім свого носа та ще кількох метрів попереду побачити так нічого і не зміг. Тоді я говорив собі - наступного разу я побачу все. У результаті, мої намагання зустрітися з ним у настрої вилилися у шість спроб, які закінчувалися однаково - нічим. Чи то погода різко змінювалась і я вимушений був коригувати маршрут, чи траплявся форс-мажор, через який доводилося здавати квитки та лишатися у місті.

І ось, нарешті, я отримав таке довгоочікуване пробачення. Та, напевне, цілком символічно я розділив цю радість сам - один на один з ним. А може він просто чекав не метушні, не гурту, а лише мене, щоби я по справжньому зацінив той смак, який було приготовано виключно на мою адресу. Я кайфонув від душі!

Повірте, коли ти довго чогось прагнеш, а воно тікає від тебе - якимись сумними хвилинами втрачається ентузіазм, частинка віри та виникають запитання - чому? Але то лише на хвилину, бо я не з тих, хто відступає від своєї мети. І моє більше ніж піврічне подолання вилилося у щось надпомічне. Ви тільки уявіть - ранок, 6:30, мене будить спів пташки. Ще 20 хвилин і я п'ю каву, споглядаючи як верхівка Шешула вкривається Сонцем. 7:15 - стартую в трьох кілометрах від своєї мети. 7:55 - ... і я стою один... сам на сам з Його Величністю Петросом..., у цілковитій тиші та залитий до найпотаємнішої глибини підсвідомості Сонцем! Це і є справжній солодкий фрідом - без болю, жалю, сподівання чи недоліку... Знаєте з чим це можна порівняти? - З ідеальним сп'янінням..., коли тобі вже настільки добре, що ти не помічаєш нічого, крім власного задоволення, але без наслідків твоєї нетверезості. Кожному раджу спробувати!

Соло само по собі вже певний виклик. Ні, не страх, не мандраж - а перетворення ілюзії своєї незалежності на її реальність. Звісно то все відносно, але коли ти один - ти відповідаєш за кожен свій крок сам. Ніхто тебе не нагодує - коли ти знесилений, ніхто не укриє від негоди - коли погода вирішує показати хто у домі господар, і ніхто не врятує - коли ти зробиш щось не те і не так.

Не буду приховувати, певне хвилювання завжди присутнє, проте лиш поки ти їдеш у потязі. Бо як тільки твої ноги відчують карпатську стежку - все змінюється! Твої кінцівки починають всмоктувати енергію із швидкістю Фантома, а тіло вмить перетворюється із неповороткої вантажівки у надзвуковий винищувач. Далі все працює як швейцарський годинник - лишається тільки рахувати час і кілометри польоту.

Кажуть, що той хто любить соло - у певній мірі соціопат. Не знаю. Я не скажу, що тут можна взагалі застосовувати слово "любить". Я більш прихильний описувати соло як щось тваринне, на рівні інстинктів. Людина, яка постійно бореться і чогось прагне - хоча би раз захоче кинути виклик найліпшому своєму ворогу - собі. Погодьтесь, підкорити своє єство - це і є справжня перемога!

Чи подобається мені соло? - Так, ствердно і беззаперечно! Чи краще соло, ніж похід з друзями? - Ні, однозначно ні! Але зрозумійте єдину істину - будь-хто час від часу потребує самотності!

До Вашої уваги два дні моєї подорожі у відеоформаті, що зайвий раз доводить приказку - дурному не сумно й самому :) Приємного перегляду!

Попередню частину і моє перше соло можна подивитися тут

 

 

 

Powered by DM-Travels © 2015